|
Одного разу ми приїхали до дідуся й бабусі приблизно о десятій ранку. В той час кожен займався своїми господарськими справами, метушилися у дворі та в кухні. А Іра спала…
Ми посідали на порозі поговорити про новини, розпитати як урожай, як вилупилися курчата та качата, обговорили ціни, політичну ситуацію в країні. А Іра спала…
Бабуся покликала до сніданку, бо коли б ми не приїхали, на її думку це якраз був час прийому їжі. Ми зайшли в коридор і сіли до столу на величезну синю лаву. А Іра спала…
Наївшись надвірної каші та запивши какао з витребеньками ми перевдяглись і пішли на город. А Іра спала…
Літньої пори роботи на городі вистачало, тому через кілька годин ми прийшли до хати напитися холодної води, що дідусь щойно приніс з колодязя. А Іра спала…
В одного за одним почав уриватися терпець, адже ще одні зайві руки в господарстві не завадять. А Іра спала…
І тут бабуся розповіла, що Іра вже тиждень займається спортом і не встигає відпочивати. Тому, коли світило полуденне палюче сонце Іра спала…
Після обіду коли спека спадала, прокидалася Іра, швидко збиралася та їхали велосипедами з подругою Танькою на Дащенську дамбу. Все було чітко продумано. Покрутити педалі кілька кілометрів, прийняти водні процедури та сонячні ванни і так само велосипедами через кілька годин їхали додому.
А в дома в кожної починалася активна робота. Потрібно було швидко, покупатися після виїзного купання, помити і висушити волосся, вдягтися, нафарбувати губи, очі брови, надушитися улюбленим ароматом і йти в центр села. Ввечері в селі молодь могла збиратися в клубі, де під стару апаратуру, вмикали на зажованій касеті стару музику, або на зупинці в центрі села, або в нас на Казенщині на лавочці, або в гіршому випадку на Жуківці, за кілометрів п’ять від нас в протилежнову боці села, аж під Варвою.
Природньо що крос в один та інший бік займав багато часу і сил та можливо ще й кавалери якісь їх провидили, тому додому потрапляли вже пізньої ночі, а через годину-дві виходили на пробіжку.
О пятій ранку, коли у селян починався новий день і прокидалися люди щоб піти на косовицю, підгорнути картоплю, поки земля за ніч відійшла, або поралися у дворах по господарству Іра з Танею неспішним бігом, або частіше ходьбою рушали в центр села. По дорозі обговорювали вчорашній день та планували сьогоднішній. На стадіоні оббігали кілька кіл, повисіли як ковбаси на турніках і сонні і втомлені спорсменки брели додому щоб виспатися, перед запланованим напруженим графіком прихильників здорового способу життя.
Бабусі й дідусеві не дуже подобався такий режим Іри, та вони ставилися лояльно і розуміючи, бо літо ж все таки, час відпочити, а не навантажувати дитину роботою. Та у справу втрутилася моя мама і додала кілька пунктів до Іриного графіку.
Підйом – о дев’ятій годині ранку. До обіду допомагати по господарству, прибрати в хаті, замести в дворі, помити посуд, а коли все виконає можна й на дамбу сумістити спорт і відпочинок. Потім знову допомагати вдома: нарвати буряну кролям, допомогти з консервуванням і як стемніє, можна піти погуляти, але лише до півночі.
Іра була засмучена такими змінами, але що зробиш, надійшла команда яку треба виконувати, бо взагалі нікуди не пустять.
(* - ми з Ірою на Удаї під час роботи вихователями у таборі "Веселка")
ID:
883778
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Оповідний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Сільська лірика
дата надходження: 24.07.2020 07:48:55
© дата внесення змiн: 25.07.2020 21:22:35
автор: Інна Рубан-Оленіч
Вкажіть причину вашої скарги
|
