Там, де котяться тумани
Восени і навесні,
Зачепилось куполами
Славне місто на Десні.
Навкруги ж – ліси стіною
Хмарочосять небеса,
Дух козацький там луною,
Кожне серце колиса.
Там, де зорі хороводять
В тихій течії Десни,
А згори сміється водам
Місяць – їхній брат ясний,
То – моя земля кохана,
З діда-прадіда земля,
Знає слід Батия-хана
Й слід козацького коня.
Там, де сонце яснооке
Миє срібло у Десні,
Там дитинства мого кроки
Учуваються мені,
А Десна-красуня плине
І несе мої літа,
Краю рідного перлина,
Повновода і свята!
24.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
яка краса - світлина і поезія неподільні - дуже гарно 
