Спасенний той, хто відшукав любов,
Крізь сотні днів, буденних і холодних.
Кого любов взяла під свій покров
На відстані пів кроку від безодні.
Спасенний, хто залишив простоту,
Дитячу щирість, віру у Господнє
Не розміняв на клітку золоту
І не зробив пів кроку до безодні.
Спасенні ми… пройшовши крізь життя,
І, у вчорашнє дивлячись сьогодні,
Ми збудували міст із каяття
На інший берег нашої безодні.
