Зіркова ніч, на небі ні хмарини
Я знов крізь скло дивлюсь й дивлюсь на тебе,
Немає сну, хоча мені так треба
Закрити очі хоч на пів години...
Забутися у зоряній тисині,
Повірити, що у простій будові
Кімната обернулася на човен
Й несе мене у спокій небосині.
Несе мене у радісні видіння,
Де ще нема війни і я щаслива,
Де ще мені не лячні грім і злива,
Де ще не знаю страху і тремтіння.
Несе туди, де ще нема печалі
І ще не знаю що таке тривога,
Не знаю ще як закликати Бога,
До болю стиснув зуби у підвалі...
Та сну нема.., а є важка реальність,
Де маю бути сильною і злою,
Щоб стати в повний ріст перед війною
Й відчути всю до ворога безжальнісь.
