Я той, чиє чоло увінчане печаттю,
Про кого люд мовчить і душі гомонять,
Кому світи усі даровано в прокляття,
Під ким схилилися плебеї й чорна знать.
Я зло, що хвилі крові сипле на народи,
Чийого імені бояться, як жаху,
Я в ланцюгах тримаю всю людську породу,
Несу я біль дзвінкий і смерть напівглуху.
Тремтіть, гнилі сторіччя: Я йду без упину,
В моїх руках лежать вулкани і моря,
Я цілий світ німий здійму і перекину,
Й мені палатиме скривавлена зоря.
Іде мій Дух страшний, ідуть з ним легіони,
Сто тисяч зол своїх веду я в Вавилон,
Що нині значать усі скіпетри й корони,
Коли мені підвладний Всесвіту закон?
На всіх шляхах висять розбійницькі герої -
Вони рабам несли улесливий дурман.
А я, п’яніючи, палю прекрасні Трої,
І вічність знає нині: я – її тиран.
