Як бути, коли просто страшно жити?
Живеш й не знаєш, чи наступить завтра?
Обпалюючи крила, не розбитись
І людяність свою не розіп'яти?
Коли буття – це бій на виживання,
А світ стає блідим, черствим та диким.
Можливо марні наші намагання,
Не залишитись в цім житті безликим?
Якщо в полон взяла терпка ненависть,
І мучить, наче кат, невинну жертву.
Пробачте, за таку, мою зухвалість,
Чому життя, бува, таким нестерпним?
Сьогодні в багатьох в пріоритеті
Лише валюта й ненаситна влада.
Я хочу Миру на своїй Планеті!
Та людство – найсерйозніша завада.
