Війни та сльозинки колися зникнуть –
Вірте, панно, завжди у щастя ревно.
Та і щастя вічним не буде, знайте,
Що б не робили.
Сонце й хмари владні над небом нашим,
Змінюють нерідко вони картину,
Дощ іде сьогодні – прозріє потім –
Вічна мінливість.
Тільки грім ударить на землю знову
Після тиші сяйвом, побє супокій,
Вітер гореносний шуміти стане,
Звалить дерева...
Щастя й горе – то половинки світу,
Все подвійне: смуток у чомусь світлий,
В чомусь радість кисла; ніколи Всесвіт
Іншим не буде.
