Край дороги клени і стрункі тополі,
Їду я додому до свого села,
Там мене чекає батько на порозі,
У святкове вбралась яблуня рясна.
Як мене побачить радо посміхнеться
І на зустріч вийде стріти до воріт.
Здрастуй, рідний батьку, як тобі живеться,
Яблуня на скроні кине білий цвіт.
Приспів:
А у батька погляд сивий, як туман,
На чолі доріжки від душевних ран,
І на скроні срібло вже давно лягло,
Мудрості і спраги чисте джерело.
А у батька серце повне доброти,
У його обіймах море теплоти,
Світлі і пречисті мрії і думки,
Яблуневим цвітом в даль летять роки.
Я погляну в вічі, стомлені роками,
Невимовна туга в серці защемить,
Попливе розмова тиха поміж нами,
Смуток огортає, час не зупинить.
Яблуня квітує, як колись в дитинстві,
Мами пісню чую в шелесті квіток,
Що бентежать знову сни мої барвисті,
А криниця батька – то життя ковток.
Зоя Журавка
