Шляхи життєві надто особливі,
І кожному своє лиш випада.
Хтось безтурботно ним іде, щасливий,
Когось придавить до землі біда.
У того шлях простелиться стернею,
Колючою, мов стиглі будяки,
І хоч-не-хоч, іти він мусить нею,
Чи берегом життєвої ріки,
Де осока безжально ранить ноги,
А чи нога застряне у багні,
З якого вибратись не має змоги
І заздрить тим, хто поряд на коні.
Такими є буття людського будні,
Де ціль одна – навчитись виживать,
Та пам'ять береже те незабутнє,
Коли ти жив, радів і співчував.
13.02.2023.
Ганна Верес Демиденко
Вибравши шлях,гадаєш стежка .по ній щастя...Але на жаль .доля мінлива, навряд тобі по ній пізнати його вдастья...
