В сірій смузі димить над рівниною небо.
Гуси тягнуться з криком у південні краї.
Їм до ночі затоки дістатися треба,
А бійця до Азова ждуть дороги свої.
Птах без карти летить і кордонів не знає,
Клин по зоряній висі допливе до мети.
Над водою пройде за вожатими зграя,
Їм не треба, пернатим, у повітрі мости.
Креслить птаху маршрут своїм ходом планета,
Вносять крила поправку на відхилену вісь.
А дорогу собі проривати багнетом
За комбатом солдати із траншей піднялись.
На прощання боєць, з приазовського степу,
Помахав до ведучих над рівниною стрій.
Птах йому протрубив і продовжив далеку
Піднебесну дорогу по стихії своїй.
