під лисячим кольором листя
каміння тверде й холодне
не розм’якає від ніжності
навіть якщо класти на нього свою долоню так
як кладеш на живіт вагітної жінки
на дев’ятому місяці року
в пісковому годиннику простору
де сиплеться листя замість піску
і навіть якщо вслуха́тися так
як вслухаються риби у пульс води
навряд чи вийде дочути шарудіння
викорчуваного осіннього язика
нероздільного в сутності але роздвоєного
мов крик і відлуння від крику
мов грім і блискавка
мов серце і тінь від серця
важка
неторкана
кам’яна
17.09.22
