жінки вичерпують час із ріки
чекання припнуте на ланцюгу кіс
поламані кістки поглядів не зростаються
давно відквітли плечі над плесом
жінки вичерпують воду з води
птахи-потопельники лишають крила на березі
цикади ворушать колючі дроти в горлянках
звурджується місячне світло пліснявіє від вогкості
жінки вичерпують крик із води
вода ціпеніє від їхніх долонь
вода кричить в товщі своїй
і крик стає течією
розходиться колами де-не-де
розлітається бризками над поверхнею
холодними і безгучними
вужем вивертається пам’ять ріки
шліфує серцеві поверхні берегового каміння
жінки вичерпують лиця свої з води
невичерпні як біль
03-04.08.22
