|
Віра Вовк :: Критика
Творчість |
Біографія
|
Критика
Людмила ТАРАН.
УКРАЇНКА З БРАЗИЛІЇ.
Віра Вовк, українська поетеса, прозаїк, драматург народилася в Бориславі на Львівщині. Доля занесла її — в повоєнні часи — аж у далеку Бразилію. Нещодавно вона вкотре приїхала в Україну — вклонитися рідній землі, а також на презентацію в Національній спілці письменників книги вибраного, яка так скромно і багатозначно називається «Поезії».
За фахом Віра Вовк — германістка та музикознавець. Тривалий час — професорка німецької літератури в Державному університеті Ріо-де-Жанейро. Як вона плекає Україну в собі в далекому Ріо-де-Жанейро?
— У Ріо-да-Жанейро майже немає українців, — розповідає пані Віра. У кожному випадку, немає відповідних інституцій, української церкви, громади. Я плекаю Україну в собі спогадами з дитинства, дружбою з різними цікавими людьми, багато читаю, займаюся літературною працею, вивчаю місцеві звичаї, молюся... Дружу з людьми різних націй.
Її зв’язок з Батьківщиною не припинявся за будь-яких часів. Вона була цілковито своєю в колі поетів- шістдесятників. Звісно, не критерій віку був визначальним для Віри Вовк, її душевної відкритості до Ірини Стешенко, Григорія Кочура, Миколи Лукаша, Михайлини Коцюбинської, Василя Стуса та Івана Світличного. З двома останніми збереглося листування (пані Віра писала їм і в табори, де вони перебували як дисиденти) — винятковий людський документ і свідчення епохи.
Віра Вовк чимало зробила для того, щоб українська поезія прийшла до читачів південноамериканського (й не тільки) континенту. Ще 1959 року вийшла в її перекладі «Антологія української літератури». В 1966 році вперше зазвучали португальською вірші Ірини Жиленко, Івана Драча, Ліни Костенко, Василя Симоненка та інших. Окремими виданнями з-під її пера з’явилися твори українських класиків — Марка Вовчка, Івана Франка, Лесі Українки, Василя Стефаника. А в серії «Писанки» у 90-х вийшов цілий ряд збірок сучасник українських поетів (і прозові твори Валерія Шевчука). До речі, часто видання виходили у світ коштом самої перекладачки. Отож, Віра Вовк — авторка цілої серії перекладів. Напрошується стереотипна фраза: і коли встигала ця тендітна жінка?
Особисто я пережила заочне знайомство з цією чудовою поетесою, натрапивши на її збірку «Чорні акації», яка зберігалася в меморіальній бібліотеці Максима Рильського. Це було чи не перше закордонне україномовне видання, яке я тримала в руках. Поезія вразила мене особливою інтонацією, органічним поєднанням начебто непоєднуваного: екзотики й українськості. Прочитавши її «Іконостас України», чомусь найбільше запам’ятала вірш про знамениту дерев’яну церкву у Чорткові і спеціально поїхала туди, аби її побачити. Тоді, 84-го, була вона ганебно занедбана і вже пізніше відроджена майже з небуття.
Про що пише Віра Вовк? Як і кожен поет — про грандіозний світ навколо і про себе в ньому. Історія, мистецтво, релігія, природа — так найзагальніше можна окреслити коло її поетичного слова. Почала писати з раннього дитинства: 12 збірок поетичних, 7 прозових, 7 видань драматургічних творів. А ще ж переклади — згадані португальською з української й українською з мов оригіналу — Неруда, Клодель, Лорка, Тагор, Георге та інші.
В циклі поезій «Жіночі маски» дивне перевтілення у вічну й неповторну жінку — героїню, жертву, особистість. Чимало наших телеглядачів життя бразильської жінки уявляють собі за серіалами «мильних опер». Яка думка самої пані Віри про це? «Ми живемо тут у «третьому світі», — каже вона, — здається, що під багатьма кутами зору то найгірший із усіх світів... Про використання жінки в родині, у суспільстві, на роботі можна було б писати величезні томи — це жалюгідне становище».
Її чутлива душа не уявляє себе без музики, образотворчого мистецтва. Улюблені композитори — Бах, Ведель, Шуман, Вілла-Лобос. Пригадує, що була ціла епоха життя під знаками Бетховена, Моцарта, Цезара Франка. Якось Віра Вовк привезла з Бразилії в Україну ансамбль барокової музики «Тандарадейрос», який продемонстрував високу культуру співу і виконання українських класичних творів та народних пісень і псалмів. Пані Віра розповіла, що вона і її посестра художниця Зоя Лісовська навчили співаків українських текстів. Всі шестеро учасників ансамблю, побувавши в Києві, Чернівцях, Івано-Франківську, Львові, Полтаві, Дніпропетровську, були страшенно захоплені нашою землею і культурою. А після турне по Україні виступили з тією самою програмою в Німеччині, Швейцарії та Франції.
Зоя Лісовська, відома українська художниця, фактично співавторка багатьох поетичних книг В. Вовк. А щойно презентоване в Національній спілці письменників України вибране поетеси витончено оформлено репродукціями робіт знаменитої нашої керамістки Галини Севрук. Та й сама пані Віра — авторка тонких химерно-філософських витинанок, які прикрашають не одне її видання.
"ДЕНЬ". - №103, середа, 13 червня 2001
|
