Микола Шпак (23.02.1909 - 19.06.1942)
Микола Шпак (справжнє прізвище - Шпаківський) — український радянський поет, письменник і перекладач, партизан часів Німецько-радянської війни.
Народився 23 лютого 1909 року в селі Липки Київської губернії у селянській родині. Батько поета був незаможним садівником. Рід Шпаківських мав давнє шляхетське походження і належав до герба Одинець.
Після закінчення Липківської семирічної школи у 1926 році вступив до Київської художньо-індустріальної школи (відділ малярства), в якій навчався близько двох років. Згодом навчався в Київському сільськогосподарському інституті та Запорізькому інституті профосвіти. Приблизно в ці роки Микола почав друкувати свої вірші у журналі «Молодняк» та на сторінках інших періодичних видань.
В 1930 році переїхав до Харкова на постійну роботу в редакції, де пізніше зустрів майбутню дружину. З 1931 до 1932 року перебував у лавах Червоної армії, готував до друку свою першу поетичну збірку «Наркому рапорт». В 1933 році працював у Запоріжжі.
В 1934 році став членом Спілки письменників України, переїхав до Києва і повністю віддався літературній діяльності. Тут він мешкав з родиною у будинку письменників Роліт. За шість передвоєнних років він видавав збірки поезій, багато перекладав і писав твори для дітей, працював редактором.
З перших днів Німецько-радянської війни перебував на фронті. Певний час був військовим кореспондентом, виступав з віршами по радіо. Будучи офіцером Червоної армії, брав безпосередню участь у боях на підступах до столиці, але наприкінці серпня 1941 року потрапив у полон, згодом – у Дарницький концтабір. На щастя, Шпаку вдалося втекти, після чого він вирушив на рідну Житомирщину. Там поет почав гуртувати навколо себе патріотів, організував підпільну групу опору і на її основі партизанський загін «За свободу». Підпільники розгорнули широку агітаційну роботу в районі, вели збройну боротьбу з ворогом.
Весною 1942 року стався провал підпільної організації, почалися арешти в селі Липки. Партизани на чолі зі своїм керівником з боєм відійшли в ліс. Микола Шпак більше не мав змогу перебувати в рідному селі, тому разом з невеликою групою вирушив до окупованого Києва, де сподівався на встановлення зв'язку з місцевим підпіллям. Проте йому це не вдалося. 19 червня 1942 Миколу Шпака було заарештовано у дворі Роліту за доносом запроданця. Поета було страчено в катівнях гестапо, місце його поховання невідоме.
Був одружений із Зінаїдою Горбатенко, у шлюбі народилося четверо дітей. Микола Шпак – батько літературної критикині Тетяни Лебединської та журналістки Неоніли Братунь.
До війни вийшли друком збірки поезій Шпака «Наркому рапорт» (1933), «В дозорі» (1934), «Моя любов» (1936), «Багатство» (1938), «Сила земна» (1940). На початку 1941 року підготував збірку поезій «Жита красуються», але вона вийшла лише в 1947. Після смерті письменника його вибрані твори виходили у таких виданнях: «Поезії» (1946), «Вибрані поезії» (1950, 1952, 1956, 1967, 1989, 2009). Частина творів Шпака була перекладена іншими мовами.
Ім’я Миколи Шпака присвоєно школі в Липках, там же є його музей-кімната. В Києві існує вулиця Миколи Шпака, а на будинку в Києві, де він жив, встановлено меморіальну дошку. Посмертно у 1961 році поета було нагороджено медаллю "За оборону Києва", а в 1997 році за високу поетичну майстерність та активну боротьбу проти нацизму в роки війни Миколі була присуджена Міжнародна премія ім. С. С. Гулака-Артемовського.
