Вітає всіх автобусна зупинка,
Одна, що манить із усіх доріг.
Як випаде вільна десь хвилинка,
Ми поспішаємо на рідний свій поріг.
Позаду неї пошта жде листів ,
А поруч з нею костел височить.
І бій малих, та все таки курантів,
Про новий день нам сповістить.
Преобразилась православна церква,
І бані золотом на сонечку блистять.
Павук старий зберігся, віра не померкла,
Йде Служба Божа, люди моляться, стоять.
У школі рідній і такій затишній,
Що потопає в квітах запашних.
Цвітуть каштани, гарно пахнуть вишні,
Та лиш дітей в рази тут гомін стих.
В будинку гарному культури,
Концерти і вистави щонеділі йдуть .
Щоб назбирати донат для оборони,
Культурний фронт односельчани ждуть.
Про став мовчу - це наше спільне горе,
Яке і утопити при бажанні нема де.
Бо в цьому верболозному болоті,
Не то що риба, навіть жаба не живе.
Гранітні фото на кам'яній могилі,
Як Вічна пам'ять тим, хто життя віддав.
За нашу вільну, славну Україну,
І на коліна перед ворогом не став.
На роздоріжжі хрест зняття кріпацтва,
І клуб старий де молодість пройшла.
А зараз тут юрба собі юнацька,
Ганяє на досузі круглого м'яча.
Є церква в нас і греко-католицька,
І гарний в ній стоїть іконостас.
А народилася вона, як і православна,
На щедрий і багатий Яблуневий Спас.
Навпроти церкви дитсадок "Дзвіночок",
Що голосом дитячим гомонить.
Тут нашого майбутнього росточок,
Нехай він буде в Україні мирній жить.
А щоб знали, пам'ятали про страшну війну,
Що москаль почав як наче "Русскую весну".
Алея слави і могили наших земляків,
Які загинули в горнилі праведних боїв.