божедякую
Ти у черзі за хлібом і винами.
Сповнагрішний, улюблений янголе...
Я під нашими ковдрами-крилами
На вмання віднайшла міру святості.
У країні безмежної ницості,
Де героїв хоронять у пластику,
Попри все на комірчику урвища
Ми залишим своє божедякую.
Бувай
..
Люди йдуть не колись, а раптово.
Я шукаю тебе в павутинні мереж
І збираю у пазл кожне слово...
Так прийде час остаточних крапок.
Бач, вони достигають, мов ягоди.
Я застрягла в полоні тривожних думок
..
|
|