Що вчора мені сіяло,
Сьогодні смерть забирає,
З дерева опадають
квіти моєї печалі.
Бачу, вони засипають,
Як снігом, мою дорогу.
Кроки вже не лунають,
Настало мовчання довге.
На небі зірок немає,
В серці немає любові,
Мовчать посивілі далі,
Світ став старим і безмовним.
Хто з серцем своїм зладнає,
Коли злі часи настали?
З дерева опадають
квіти моєї печалі.
Hermann Hesse TRAURIGKEIT
Die mir noch gestern glühten,
Sind heut dem Tod geweiht,
Blüten fallen um Blüten
Vom Baum der Traurigkeit.
Ich seh sie fallen, fallen
Wie Schnee auf meinen Pfad,
Die Schritte nicht mehr hallen,
Das lange Schweigen naht.
Der Himmel hat nicht Sterne,
Das Herz nicht Liebe mehr,
Es schweigt die graue Ferne,
Die Welt ward alt und leer.
Wer kann sein Herz behüten
In dieser bösen Zeit?
Es fallen Blüten um Blüten
Vom Baum der Traurigkeit.
