Вона малювала картину... картину свого життя...
Малювала і згадувала... Перші почуття - це пролісковий... Перше кохання... рука потягнулась до волошко-житнього... потім палітра наповнювалась весняно-грозовими і пристрасно-полум"яними кольорами, поцілунковими... Перша зрада... Убивчо-чорна фарба залила всю картину... Її хотілось змити, вода сльозами стікала, але від того вона ставала лише сірою... Веселкою зафарбовувала, але та тривожно-чорна фарба де-не-де проступала, засліплюючи очі майстрині...
Вона малювала... Понад усе любила коханкову фарбу, таку теплу і ніжну... На палітрі змішувала кольори і з-під пензля лилась на полотно кольорова історія життя...
Вона забрала з собою всі фарби... і лише сірий залишила лежати на столі...
|
|