Дощить за вікном. І холодно. Осінь завітала серед спекотного серпня. Тому сижу вдома замість того щоб блукати горами і лісами. Не те щоб нульгував чи то переживав депресію або приступи меланхолії. Просто якась апатія. Те що пробував писати - не сподобалось самому. Щоча ідей більш ніж досить. Але ці нудні дні подарували мені кільки надзвичайно цікавих книжок. Я відкрив для себе Бруно Шульца. Це просто блискучий літературний імпрессіоніст. Клод Моне в літературі. Щоправда, насолоду від твору "Цінамонові крамниці" я отримав завдяки перекладачу - переклад блискучий, ароматний, соковитий. Не читання - просто насолода. З такою ж насолодою я кілька днів тому читав "Степ" Чехова. А ще знайшов час щоб перечитувати Миколу Хвильового - одного з найблискучиших наших письменників розстріляного відродження. Співця "загірної України". Його мрії про "загірну комуну" це насправді мрії про країну Свободи - "Ураїну загірну". У слово "комунізм" в ті часи різні люди вкладали різний зміст. Прикро, що і Хвильового в ті часи ніхто не зрозумів. і сам Хвильовий не зрозумів, що весь той комунізм закінчиться кров'ю, розстрілами, тупістю, моральним виродженням і більше нічим. Здивувало його порівняння комуністів з мусульманами - і це в 20-тих то роках! Хоча мову він вів в першу чергу про фанатизм. Ось допишу цей текст і буду споглядати ієрогліфи і слухати старовинну китайську музику попиваючи чай...
