Ти снишся мені. Я вже збилася з ліку вкотре. Вкотре я на ранок прокинуся ніби з похмілля з гірким присмаком реальності на душі та вчорашніх цигарок на губах, пальцях, волоссі. Цього запаху так важко позбутись. І в пам'яті знову зринають такі дешеві банальності, які чомусь так мені дорогі. Пам'ять моє покарання. знаєш, відтепер я спати лягаю з музикою, або ж під гамір якогось поганенького фільму. І навіть в повній темряві кімнати я з головою ховаюсь під ковдру, шукаючи прихистку. Та думки безпощадно вибухають в моїй голові тисячами салютів, осліплюють розум, лишають чергові опіки. Вони не дають мені спати. Годі! Геть з моєї голови!
|
|
