В Тернополі Листопад))Помаленьку звикаю до холодного повітря,гарячого чаю,апельсин,і....домашньості.До спокою і такої внутрішньої гармонії.В такі часи насправді хочеться повернутися думками назад,- на роки,і вловити терпкий запах змін,що відбулися в мені.І,наче в 16 років,само-собою випливає запитання:"Хто я сьогодні?".І,дійсно,хто Я?Хочеться похвалитися плодами,здобутками,та щоразу розумію,що цього мало.Яку планку б я не ставила перед собою,я швидко її переростаю,навіть скажу по іншому - я виростаю з цього.І розумію,що це мізер - те,що я роблю,і тим не менше сили вкладаю,і втомлююся...Але цього мало.
Чомусь,Бог саме мені подарував таке серце - безрозмірне,мабуть.Раниме,чутливе.Це непроста ноша,як виявилося.Чому я? - я не знаю...Чи я щаслива від цього??? - Безумовно!Це єдине,що я боюся втратити.По-справжньому боюся. Якось люди самі вибирають собі долю,рід діяльності,підбирають вигідні знайомства,по тому ж принципу одружуються...Люди використовують людей,і в нашому світі це є норма.А я....Є моє життя,якось все крутиться - знайомства,зустрічі,і в один момент просто починаю розуміти,що людина,що увійшла в моє життя потребує допомоги.Отаке зранене втомлене серце,така блудна душа,яку не розпізнають...Я розпізнаю.Щось,в середині мене,відчуває оте невловиме...І починається чудо.Те,що я люблю в своєму житті понад усе - це серденько змучене чиєсь починає гоїтися.І на моїх очах людина преображається,оживає,вчиться посміхатися,бути собою,любити і поважати себе.І я не знаю,як в мене це получається.Інтуєтивно якось.І тим не менше....ще стільки людей потребують просто простягнутої руки.Тому,моїх старань мало...Словом,ділом,навіть мовчанням.Господь дав мені час,коли я була на їх місці,я всю цю гамму болі пережила,перехворіла.Я дійсно маю,що їм сказати.Сьогодні я розумію,що моя ціль - бути цим інструментом служіння і допомоги людям.Прошу Бога лиш про одне - щоб було Його помазання,наснага,та мудрість...От така осінь.Я вірю,що через десятки років,перечитуючи ці рядки,я зможу сказати із впевненістю - я виконала це.Господь попрацював наді мною,як ювелір...І діамант,ця дорогоцінність в моїх грудях - це результат мого смиріння,і надзвичайної Його милості та любові....
|
|
