У наші сни щоночі хтось без стуку входить,
Лишаючи нам тисячі слідів,
І так же не непомітно він зникає,
В тумані власних нездійсненних мрій.
Але морок ночі відступу не знає,
І знов нежданим гостем ступає в сни людські,
Уже помилок нам він не прощає,
Й сумління наше прагне віднайти,
Ми вирватися хочем з під його дурману,
Боримося з останніх сил,
Але, як смішно це не виглядало б,
Ми є самі творці своїх надуманих нічних жахів.
Літаємо в рожевих сновидіннях,
Блукаєм лабіринтами душі,
Ховаємось від монстрів фанатичних,
Не помічаючи, що ми самі такі.
Проблеми буднів й рутинна праця,
Навіки залишила знак у підсвідомості людській,
І страх проблем , як детектив шалений
Знаходить нас навіть у вісні.
Але наш сон не має піддаватись,
Зловісним демонам буденності й брехні,
Це світ польотів і фантазій,
В якім не має місця для жури.
|
|
