Ти хотіла росою впасти на обличчя
Вкритись холодним поцілунком весни
Стрибнути в калюжу але все ж не переставати цвісти.
Ти хотіла просто відчути увесь біль невинних спокус
Що так довго не давав упасти тобі в пітьмі
Ти хотіла збагнути лише, хто ти у цьому житті?
Як невинний метелик сховалась в чиїсь коробочці мрій
А сама ти для себе лиш маленька комаха на долоні чужій
Може не варто ставати квіткою із семи кольорів
Може треба подумати про власну палітру в житті
Але ні ? Як же вони? Я не хочу бути бур’яном на сухій ріллі?
А може час сказати- так! й малювати свою картину на зеленій ще листві.
Ти хотіла…. Але чому не хочеш зараз знайти свою колекцію в житті
Не бійся ціни, вона не має значення, коли життя питання ставить:
« Зробиш ти це зараз або ні».
|
|
