Коли щось дуже довго чекаєш,а потім,втративши надію,нарешті отримуєш,важко зрозуміти,чи приносить це радість?
Душа вже змирилась з утраченим, якось навчилась жити без очікуваного, ніби-то й непогано жити...Лише у ній з"явилась якась пустка...Наче формочка для льоду...Лише води в ту форму забули налити...
Життя продовжується, а ми так і живемо з тим вакуумом,який вже не заповнити...
Буде щось іще,може краще,а може гірше,але то вже ІНШЕ...Для нього знайдеться своя неповторна ніша,яка неначе камера схову,на якийсь час дасть йому притулок...
Коли двері закриті,ми не знаємо,що там за ними?А коли вони відкриваються,ті ,що йдуть до нас, не відають, що ж їх чекає?
Тож, щось закінчується тоді,коли треба новому дати зелене світло.
Хай щастить вам усім навіть за отими закритими дверима.
|
|
