Занадто багато самотності було в житті,
Зустрілись раптом у житті моєму.
Ранкове сонце сяє, як твої очі,
Дощ стосується мене зовсім, як ти.
І якщо ти десь далеко,
Я мрію стиснути тебе в своїх обіймах.
Ти прилітаєш до мене з річним бризом,
Й зігріваєш своїм коханням і тихо зникаєш.
З тобою я живий , без тебе я неживу,
твоїх очей мені бракує, коли ти зі мною.
Я вірю в тебе, у тебе є ключі до моєї душі,
Прилинь до мене, чарівнице мила.
І запалай надо мною, мов птиця,
Ти - моє спасіння, коли сподіватися більше нема що.
Настав вечір. Душі знову зустрілись.
Я мрію стиснути тебе в своїх обіймах.
З тобою я живий , Ти - моє спасіння,
твоїх очей мені бракує, ти знаєш?
Я вірю в тебе, у тебе є ключі до моєї душі,
Прилинь до мене, чарівнице мила.
Ти можеш думати, що мені до тебе діла немає,
Але в глибині душі ти знаєш, що це не так.
Ти прилітаєш до мене з річним бризом,
Й зігріваєш своїм коханням і тихо зникаєш.
|
|
