і фішка не в тому, що утиски чи погрози,
а в тім, що душа сама не знає, де небезпека
і взимку вона болить, тому що морози,
а влітку - тому що спека.
/С. Жадан/
постійно хочеться спати і бракує емоцій, відтак, нічого не пишеться. спокійний, розмірений ритм - явно не для мене: коли не кидає з холоду в жар, втрачаю смак життя. виявляється, найгірша мука для Лялі - нудьга, а все інше можна стерпіти. сьогодні змокла, змерзла і порвала шльопанець. =)
***
потягло на фантастику) Сергій та Марина Дяченки - перфектне лялькове чтиво! істинно в моєму репертуарі...)
навіть, якби довелося складати образ Лялі Бо із вигаданих часточок-уламків, а не переписувати його так нахабно з власного життя, думаю, я всерівно приписала б їй любов до витонченої глибоко-психологічної фантастики, суміші магії заклинань із чарами буденними й водночас неприземленими, хист до яких безперечно захований у кожній жінці...
***
що може бути прекраснішим, ніж щире захоплення, пристрасне й самозабутнє? (книжка це, улюблена справа, цікава людина чи будь-що інше, мабуть, не так суттєво...)
музика: "Бумбокс" + трохи джазу + Меладзе, якого ніколи не слухала, але в голові вперто крутиться "Кто поверит, кто поверит комедианту, кто сотрет с лица его не воду, а слезы..."
|
|