ми розбиті на дві частки
а колись ми були разом
ми с тобою так літали
наче справді крила мали
ми с тобою відчували
один одного як подих
і себе ми рятували
коли обіймали долю
а хоча вже все інакше
і кричать над мною птахи
і тепер вже все так складно
наче справді жити раді
я не хочу про це думати
но воно так накриває
і в чужому серці поряд
я себе не відчуваю
ти від мене так далеко
но душа моя все знає
і твоя мене питає
а чи все у мене гарно
дві розлучені людини
летять душами за обрій
За небесну гладь як в воду
залишая тільки спогад