Була нічим – всього лиш скромний очерет.
Росла тендітною – хирлявий силует,
Що й пташка, сівши на стебло, мене ламала, –
Тепер на заздрість всім сопілкою я стала.
Бо якось рано-вранці, бачивши мій плач,
Мене з драговини дістав старий блукач.
Він вийняв серцевину, а трубу готову
Рік посушив, тоді почистив пильно знову
Й прорізав вісім дір, створивши звукоряд.
Лиш губи починають дмухати у лад,
Як йдуть пісні з глибин безмовності моєї,
І я тремчу, вібрую з музики цієї.
Дзвенить в повітрі звуків щільна череда,
Дзюрчить, мов з джерела прозора йде вода.
І в цьому співу плині, у відлуння вирі,
Я знаю, як втопить серця людей і звірів.
Jean Richepin
La flute
Je n'etais qu'une plante inutile, un roseau.
Aussi je vegetais, si frele, qu'un oiseau
En se posant sur moi pouvait briser ma vie.
Maintenant je suis flute et l'on me porte envie.
Car un vieux vagabond, voyant que je pleurais,
Un matin en passant m'arracha du marais,
De mon coeur, qu'il vida, fit un tuyau sonore,
Le mit secher un an, puis, le percant encore,
II y fixa la gamme avec huit trous egaux;
Et depuis, quand sa levre aux souffles musicaux
Eveille les chansons au creux de mon silence,
Je tressaille, je vibre, et la note s'elance;
Le chapelet des sons va s'egrenant dans l'air;
On dirait le babil d'une source au flot clair;
Et dans ce flot chantant qu'un vague echo repete
Je sais noyer le coeur de l'homme et de la bete.
ID:
1037832
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Поетичні переклади
дата надходження: 15.04.2025 23:02:01
© дата внесення змiн: 15.04.2025 23:24:05
автор: Валерій Яковчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
