Життя – як листочок зірваний –
Летить собі в височінь!
Від дерева вже відірваний,
Від щастя – примарна тінь…
Кружляють на ньому пагорби,
Будинки, ліси, поля…
Росинки – дубові кадовби* -
Вертіння униз жбурля…
Шахедами хижо дихає
Буденщина навісна!
До тебе іду – за втіхою,
Коли за вікном – війна…
То що нас тримає, милий мій,
Коли уже сенс гублю?
У тебе триматись – сила є!
А я… я тебе люблю…
Ти поряд, і лихо губиться,
Тремтіння моє – пусте!
Чекаю – на Вільній вулиці
Листочок наш проросте!
*Ка́діб (кадівб), рідше ка́дуб, ка́дка — дерев'яна посудина у вигляді великої діжки. Кадовби використовували для квашення капусти, зберігання м'яса, оброблення шкір вичинюванням і т.п.
