На душі завивала самотня вовчиця.
Розірвалися всі почуття.
Всі думки - емоційна твоя вже в'язниця,
тиск у скронях - нема вороття.
Божевілля у серці з'їдає частково,
хвилювання бунтує в душі,
все це начебто діє, здається,типово...
Тиск у скронях - рубці та рубці.
І повітря прозоре - тепер непрозоре,
сірим димом лягає у шлейф...
І штурмує душа, наче "чорнеє море",
тиск у скронях руйнує все вщент.
Ти сприймаєш усе і себе невпізнанно,
але кредо керує твоє.
І кохання летить назавжди бездиханно.
Тиск у скронях - пробач вже, як є...
