Одного разу, вечором, пізненько,
Родина спить, я ж для душі
Взяв кухоль пива і смачненько
Перехилив, тай став читать вірші...
Ні, не свої, від них вже нудить,
Я полюбляю їх лише писати,
Хай інші їх читають люди,
Вже й так "поетом" стали звати...
Зайшов на сайт улюблений "рожевий",
Римують там, кому не лінь,
А вечір теплий та квітневий
Сховався в ніч, мов кішка в тінь...
Там оди вічному коханню,
Та опуси буденного життя,
Поети пишуть про страждання
Та цінність філософського буття...
Про вірність почуттів, довіру,
Одвічний бій добра і зла,
Про те, що треба знати міру,
А може й ні, аби перемогла...
А скільки чудернацьких та невтомних
Маленьких стовпчиків про те,
Як хтось, думками невгамовний,
Мов диво - ляпнув, а воно просте!..
Хтось ходить росами-луками,
Літають інші навпростець,
А відгуки - квітковими рядками
І в кожнім слові - молодець!..
Є дуже грамотні поети,
А є не дуже, та в тиші
Читати хочу не газети,
А думки щирі від душі...
Ось так до ранку начитаюсь
І потім сам літаю у зорях...
Побіг до праці, не прощаюсь,
До зустрічі в коментарях!
Оценка поэта: 5 Так, це воно! далi
Я вiдчуваю теж . щто и ви. Всё так! I пиво. И все що решта. Було б менi лiт так 12-15. Я б запитав: "Дядьку, а звiдки ти про все знатимеш? "
Serg відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую за гарний комент!
Приємно знайти однодумців...
Да, все мы по призванию - поэты,
Поэтому на сайте собрались.
Кто бредит высью, дарит лучик света,
Кто - за собою мрачно тянет вниз.
В периодах всё дело априори,
Сквозь них на жизнь по-разному глядим
И выдвигаем множество теорий,
А мир - всё тот же, мир всегда один.
Кто прав, кто нет рассудит только время,
Ведь "лепят" нас превратности судьбы.
В период серый жизнь - сплошное бремя...
В период черный - сплошь одни гробы...
В период ясный - вопли наслаждений...
Кому - любовь, кому - большой привет!
Во всех из нас живёт негласный гений,
Непризнанный и скромный, но поэт
P.S.С признательностью за поднятую тему
Serg відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00