Одного разу, вечором, пізненько,
Родина спить, я ж для душі
Взяв кухоль пива і смачненько
Перехилив, тай став читать вірші...
Ні, не свої, від них вже нудить,
Я полюбляю їх лише писати,
Хай інші їх читають люди,
Вже й так "поетом" стали звати...
Зайшов на сайт улюблений "рожевий",
Римують там, кому не лінь,
А вечір теплий та квітневий
Сховався в ніч, мов кішка в тінь...
Там оди вічному коханню,
Та опуси буденного життя,
Поети пишуть про страждання
Та цінність філософського буття...
Про вірність почуттів, довіру,
Одвічний бій добра і зла,
Про те, що треба знати міру,
А може й ні, аби перемогла...
А скільки чудернацьких та невтомних
Маленьких стовпчиків про те,
Як хтось, думками невгамовний,
Мов диво - ляпнув, а воно просте!..
Хтось ходить росами-луками,
Літають інші навпростець,
А відгуки - квітковими рядками
І в кожнім слові - молодець!..
Є дуже грамотні поети,
А є не дуже, та в тиші
Читати хочу не газети,
А думки щирі від душі...
Ось так до ранку начитаюсь
І потім сам літаю у зорях...
Побіг до праці, не прощаюсь,
До зустрічі в коментарях!
Оценка поэта: 5 Стих - фантазии полет
Пусть не каждый рифмоплет
Кто-то стройно пишет строчку
Кто-то скрутит заморочку
Двадцать раз его читаешь
Ничего не понимаешь.
Кто-то от любви страдает
Кто-то власти поливает
У кого-то снова глюки
Нет, не пропадем от скуки...
Весь талантливый народ
Serg відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
