пройти по прибитим до неба дорогам
зламавши спокусу упасти у морок
по тіням вчорашнім й майбутнього спорам
і стати під вічності синім порогом
і спрагу свою втамувати повітрям
сухим і порожнім космічним зітханням
ковтнути розпечене зір загасання
розтягнену смерть у ніщо крізь століття
коли крок уперед наче подих фортуни
застигне тавном на розведені крила
бриніння тонке виллють в часу мірила
феєрії ночі натягнуті струни
