Тужиш, тужиш, серденько моє,
Що спокою тобі не дає?
Моя природа є проста:
Коли болю, коли страждаю,
Коли радію і співаю.
А вже думки пішли про те,
Що не стане більш мене.
І замість серця залишиться пустка,
Вона,як та галузка,
Така сумна, така одна.
Одного дня прийдеш до мене ти
Й горе,смуток, втома, біль,
Все розтане, наче сіль,
Коли скажеш ти мені оте:
«Я люблю тебе».