Як жити можна в цій країні
Яка насправді нежива
Залишилось її лиш гілля
Коріння зникло... А дарма.
Бо без коріння ми не люди,
Живемо ніби в стороні
І ми не знаєм: далі буде?..
Чи скрикнемо лише: «О ні!»
Задумайся хто ти насправді
Заглянь у душу й серце ти.
Чи ти признаєшся у зраді
Що скоїв її для мети?
Ти виїхав з країни... Мужньо.
Ти мріяв все своє життя
Покинути країну непутящу
Почати знову... Все з нуля.
Забув вже свою Батьківщину
Зпозорив славу прабатьків.
Задумайся хоч на хвилину
Де сою гідність ти подів?!
Чи не гризе тебе щоночі
Хоч крапля совісті твоя?
Де ти ховаєш свої очі
Коли стражда твоя земля?
Мабуть, тобі вже без різниці
Що сталось в рідній стороні
Закрив себе ти до в’язниці
В якій залишишся навік.
Якщо ж не так то в чім проблема
Народ чекає, тільки йди
Не сильна постає дилема
Прийшов вже час до боротьби
Тобі потрібна лиш сміливість
Сказати: «досить!» сам собі
У тебе є така можливість
Ти тільки скористай її.
Народе мій! Твоя душа жива!
Врятуй її, закінчи муки,
з колін устань, знайди слова
І йди вперед, піднявши руки