Докотили вже ми
До самої ями
Скоро впадемо у неї
І що буде з нами?
Чи ви може не тутешні,
З іншої планети,
Чи ви дійсно все забули
Про те, хто ми й де.
Нащо вам “другі закони”
Нащо по дві хати,
Жийти, щоб душі жилося
Ітак будем вмирати.
Самі робите проблеми,
Як маленькі дітки,
А потім лишень ридаєм
Бо куди вже дітись.
Не лінуйтеся подумать,
Багато читайте,
Пізнавайте це життя
В “битон” не тікайте.
Уявіть як ви живете,
Що ж буде далі?
Чи ви просто так помрете
І забули, пропали...
Та просто не буває,
Все має результат,
А дивлячись на люди
Тягне лиш на “важкий мат”.
Міняйтеся, прошу вас
Бо ми ж під одним “дахом”.
Самі підети спати,
І життя піде в слід крахом.