Олег Ольжич, "Щебень"
Где путь врезается в нагие стены
и пропасть обрывает в небыль небо,
наш слабый вгляд на миг в плену измены
задерживает жёсткий щебень.
Вода суха, и серая. Но веки
сомкнув, отринь камней и праха ад—
и чу: ревут и рвутся трупы-реки
под ветром резким сотни лет назад.
перевод с украинского Терджимана Кырымлы
Рінь
Де шлях у жовті врізується стіни
І урвище над кручею стремить,
Наш погляд неуважливий на мить
Затримує жорсткий прошарок ріни.
Вода суха і сіра. Але вії
Примкнеш перед камінням у піску
І раптом чуєш слу вод рвучку
І різкість вітру, що над ними віяв.
Олег Ольжич
Межа
По рівній грані двох світів ідеш,
Що, наче скло, невидима і гостра.
І тягне, рве глибинами без меж
Одкрите серце ненаситний простір.
Ступи ліворуч: легкий буде спад,
Повільні луки, мляві серпантини.
Від інтелекту через хліб назад
До жаху і бєзсилости клітини.
А вправо ступиш—прірва і провал,
І знову сплеск, і в клекотінні виру—
Лише твій шал щитом проти навал.
Одвага ж, коли ти запрагнув. Віра.
Олег Ольжич
Олег Ольжич, "Грань"
Ты острой гранью двух миров идёшь,
стеклянным сколом, острым и незримым.
и тянет, рвёт простора жадный нож
нагое сердце облегченьем мнимым.
Ступи налево: будет спад легок,
мягки изгибы, вялы серпантины.
От интеллекта через хлеб ускок
в бессилие и ужас среди тины.
А вправо супишь—прорва и провал,
и снова всплеск, и в клокотанье нервов
кураж твой щит, а без него пропал.
Отвага, коль её желаешь. Вера.
перевод с украинского Терджимана Кырымлы
Терджиман Кырымлы відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мн нравится подобострастное Вы с заглавной. Это заметно только на украинских сайтах. И ещё мне нравятся наблюдать за садомазоиграми блоггеров типа "вольности в переводах".