Він просто стояв за три метри,
І він не сказав ні слова,
Не вбраний в картаті гетри,
Не вів якусь дивну мову.
Але, знаєш, так зразу видно,
Що його життя – це Історія.
В нього куртка така незав́идна,
Він не з пляжу і не з санаторію.
А які там глибокі очі…
Синевір, і Байкал…і спокій.
Метушня там порв́ана в клоччя,
Ти наскрізь все те бачиш збоку.
На пл́ечах – потертий рюкзак.
На ногах – ненові сандалі.
Ти бачиш, що цей козак
Ще довго ітиме далі…
У нього справжня Історія.
Дорога його – серпантин.
Він практик, не знає теорії,
З життям він один на один.
Без моди й дешевого тренду
Іде по своїй дорозі.
Ти бажаєш йому хепі-енду,
Знайти свою душу у Бозі