Момент пустого безнадійного існування!
Знову захлинають набридливі думки,
Коли рятує лиш твоє глухе мовчання...
Хоча, мабуть, не бачу у цьому вже мети.
Брудні твої слова стають мені спасінням,
Брутальні почуття гірка розчинить кава.
Вночі я помираю від клятого тяжіння,
І набридає так от ця тупа вистава!
Дорога каяття під натиском депресій —
Повільно принакає у вени алкоголь...
Забудь! Позбав мене своїх експресій!
І спробуй погасити в мені живий вогонь.
