Видаляти собі апендикс,робити резекцію виразки власно шлунка або складати переламане стегно поки що не наважився іще ніхто. І це дуже втішно – є іще поле діяльності для дипломованихлікарів! Правда потік потенційних пацієнтів, що зрошує це поле зменшився. І не тому, що хворіти і вмирати в Україні вже не модно. Просто через недофінансування охорони здоров’я цей потік змінив своє русло. Вірніше розлився на декілька потічків: один з яких, минаючи лікаря, веде до аптеки; другий – до“народних цілителів”. Реклама різних ліків, нетрадиційних методів діагностикита лікування в ЗМІ живить ці два потічки,а незграбні рухи державної медицини неспроможні зупинити цей процес і наповнити обміліле русло традиційної медицини.
Як відомо сапер помиляється лише раз, адже він ризикує власним життям. Лікар має ширший фронт для помилок – він ризикує чужим життям і власною репутацією. Цілитель також помиляється, але майже нічим не ризикує – за нього ризикує сам пацієнт. Бувають, правда, такі “щасливі випадки”, коли факт помилки іде на користь пацієнту. Але це все одно, що зірвати джек-пот у лотереї “Мегалот”. Про одного з таких щасливчиків хочу розповісти…
Почну від Адама. Адам Тримба (це за паспортом) і народний цілитель (це за покликом душі) відкрив у нашому мікрорайоні власну практику декілька років тому. Чим займався пан Тримба, доки не прислухався до голосу власної душі, невідомо. Але, напевно, чимось таким же прибутковим, адже побудував власний двоповерховий будинок за модною цегляною огорожею. Лікує пан Адам травами,заговорами, оберегами, молитвами, прикладанням рук… Практика в нього чимала: біля його будинку збираються черги, а водії автобусів роблять незаплановані зупинки. Лікує пан Тримба і на відстані: “заочникам” він розсилає лікувальні SMS, MMS, e-mailи або поштівки – кому як.
Коли пан Тримба складав рекомендацію він надмірного вживання алкоголю для пана Цеберка із Хирова, задзвонив телефон. Телефонували із рідно села пана Тримби: його вуйко Левко знаходиться у критичному стані і рідні просятьтерміново відвідати хворого або прийняти участь у жалобній церемонії. Як час покаже. Пан Адам терміново приїхати не обіцяв – робота ж не пускає, але гроші на жалобну церемонію надіслав. Але за звичкою не втримався від рекомендацій, як ці гроші витратити.
Пан Тримба зокрема писав: “…Не жмотьтесь і купіть вуйкові новий дорогий костюм. Білизну вдягніть також нову. Краватку зав’яжіть довгу, як тепер модно,і вдягніть чорні шкіряні черевики. Усе має виглядати пристойно. Зробіть щедрі пожертви на храм, аби панотець не квапився і співав із почуттям, щоб в обряді брали участь і диякон, і церковний хор. Це дуже важливо для змученої душі. І, хоча на дворі зима, покладіть йому на груди букет свіжих квітів від мене.” Цю рекомендацію АдамТримба помилково вклав до уже заадресованого конверта для пана Цеберка із Хирова…
… Пан Цеберко працював електриком, його лице носило на собі відбиток часу, коли доплату до офіційної зарплатні виплачували у конвертах. В Хирові, напевне, бракувало конвертів, а тому “доплату” пану Цеберку доливали. Іноді у пляшку, іноді просто в пана. У компанії.
Періодично через погані погодні умови чи через санкції енергетиків у багатьох оселях зникало світло – тоді доплата досягала критичного розміру: пропозиції перевищували попит організму пана Цеберка. Наслідком погіршення енергопостачання ставало погіршення стану здоров’я майстра. Після чергового буревію і налипання мокрого снігу пан Цеберко зліг. Не тому, що застудився або його вразило струмом, а через доплату, яка на цей раз виявилась міцною, але не дуже якісною…
Третій день він не міг відірватися від ліжка. Коли не спав, то стогнав і просив випити. Йому приносили воду, молоко, розсіл з огірків, компот… Пан Цеберко ображався і кричав: “Ви що принесли? Смерті моєї бажаєте?…”. А коли забувався сном йому снилися чорти і усяка нечисть.
У таку злу годину і отримала родина Цеберків рятівну поштівку із рекомендаціями цілителя. Насіння лягло у підготовлений грунт – виконали геть усе, що радив пан Тримба.
Пан Цеберко прийшов до тями і почав жалобні співи. Спочатку йому здалося що це сон і добрі янголи-хоронителі відганяють від нього чортів. Він відкрив очі і побачив біля свого ліжка панотця, диякона і запалені свічки. Пан Цеберко спромігся сісти і застогнав:“Невже дійсно ховати зібралися?…” Коли принесли квіти і поклали йому на коліна він вигукнув: “І не сподівайтеся, поки що…” Він встав і, наче біблійний Лазар, почав ходити. Він ходить до сих пір. Навіть ходить на роботу. І що дивно: з того самого дня платню бере лише готівкою. І ніякого бартерного розливу на дух не переносить.
Звістка про чудове зцілення облетіла усю Львівщину і черги біля будинку пана Тримби іще збільшились. Через деякий час пан Тримба отримав листівку, яка його дуже здивувала: “Дякуємо за дієву психотерапію. Вона дуже допомогла. От тільки дуже витратилися на нове вбрання і свіжі квіти. Тому з винагородою просимо трохи зачекати”.
- Невже вийшла якась помилка, - здогадався пан Адам і з того часу дуже пильно перевіряє свою кореспонденцію.
Бережіть себе!
ID:
304325
Рубрика: Проза
дата надходження: 05.01.2012 00:50:08
© дата внесення змiн: 05.01.2012 00:50:08
автор: Антон Лягушкін
Вкажіть причину вашої скарги
|
