Почув В.Ф. що в одному містечку, якийсь особливий годинник запустили, час у якому навпаки відлічується, не до збільшення. І відраховує цей годинник скільки йому ще президентом бути. Тепер уже не п’ять, а лише три роки залишилося, і з кожним днем президентського часу стає все менше та менше…
- Жартівники які, - всміхнувся В.Ф., - Побачимо, хто останнім глузуватиме, - і дав наказ своїм особливим структурам вмонтувати у цей годинник змайстрований ним механізм. Не даремно ж він професор! Нарешті професорський статус знадобився.
Цей додатковий механізм повинен зменшувати вік В.Ф. щодня по тижню. Дрібниця, здавалося б, на ниві прожитих років, але виявилась суттєвою. Коли на цьому годиннику до президентських перевиборів залишалося два з половиною роки, В.Ф. так посвіжішав, що відпала необхідність у послугах візажистів – то ж економія яка для держави вийшла! І до бабів потягнуло… Ну, просто, до непристойності… Господи, прости…
І ще через пару місяців В.Ф. віддав усі гвинтокрили у звитяжні збройні сили країни і почав їздити на роботу на ровері. Такий броньований роверчик йому змайстрували із кабінкою з куленепробивного скла, на зразок папамобіля.
Коли до виборів залишилося два років В.Ф. виглядав майже як близнюк свого старшого сина… А коли невістка молодшого почала вагатися, хто ж із двох Вікторів її чоловік, В.Ф. збагнув, що із механізмом сталася якась халепа: занадто швидко час побіг…
Час знімати механізм, - вирішив В.Ф. і відчув у собі таку молодечу відвагу, що передумав доручати цю важливу справу своїм особливим структурам:
- Сам впораюсь… Чи мало я тих годинників познімав? І не таке бувало!
Відбув В.Ф. до містечка і щось надовго затримався, а в країні сповістили, що він на лікування вибрався. А замість його хазяйнувати Янич залишився… Він і до того хазяйнував, так що зникнення В.Ф. не одразу помітили, оскільки він із всіх своїх президентських функцій понад усе поважав садіння… Садити В.Ф. ще з дитячих років полюбляв: наловить хрущів або жуків колорадських і у коробку їх посадить… мишок, жаб усіляких… Щур трапиться – також посадить… А потім і випустить всіх бранців у класі під час уроку.
Дурний був, відпускав. І добрий! З роками ця доброта нікуди не щезла, а навіть примножилась:
- Що сам маю, то і іншим бажаю, щоб мали, - пообіцяв В.Ф. і почав роздавати те, що мав: Ю.В. Лутенку – судимість, Ю.В. Тимосі – судимість, Кващенку – судимість… Багато судимостей роздав.
Нарешті і В.А. Юбщенко дочекався – йому від В.Ф. доброти орден «За заслуги» 1-го ступеня перепав. Але вередливому В.А. цього здалось замало – адже його заслуги тягнуть на значно більше: вони вартують сидіння! Хоча б у прем’єрському кріслі. Щоб уже повна Вікторія – два переможця в одній переможеній країні!!!
Дуже багато осіб, не чекаючи президентських щедрот, скромненько гайнули за кордон, але хоч і не всі встигли відбути, почали помічати в народі, що садити перестали… Заскучав народ…
Лише тепер В.Ф. схопились і почали терміновий розшук, тим більше, що до перевиборів лишилося тільки півроку і інші персони – Явшенюк, Кулачко, Дриценко… себе в кандидати почали висувати, - ну, знахабніли просто!
Шукали, шукали… Нарешті якась старенька із містечка з годинником помітила п’ятирічного малюка. Поруч із зловісним годинником…
- Хлопчику, ти що, заблукав? Зовуть тебе як, пам’ятаєш?
Пам’ятав хлопчина. Вітею Ямнуковичем себе назвав.
- А батька твого як кличуть, також пам’ятаєш?
І це пам’ятав малюк: «Федором батька кличуть» - сказав малюк.
- Зовсім, як наш Президент, - майнула думка у старенької і вона навіть трішки злякалася…
А вони би і не зовсім страшно: п’ять прожитих на теренах країни років хлопчик за собою мав, а це гарантувало за Конституцією право на участь у виборах в якості кандидата. От тільки із віком неув’язочка вийшла: то аж занадто було, а тепер тридцяти не вистачає… А Витвин із Верховною Радою не встигли прийняти закон, який би дозволяв балотуватися у Президенти з п’ятилітнього віку. І чим вони у цій Раді займаються? Так і не вибрався В.Ф. на другий термін – пролетів…
ID:
316660
Рубрика: Проза
дата надходження: 25.02.2012 01:47:40
© дата внесення змiн: 25.02.2012 01:47:40
автор: Антон Лягушкін
Вкажіть причину вашої скарги
|
