Ненавиджу прокидатись у темряві,
Бо за нею ховаються привиди.
Ласують моїм болем та страхами,
Крадуть мої мрії з надіями.
Вони дивні, не із цього виміру,
Без точних бажань та обов’язків,
Частково близькі моїй сутності,
Частково вороги мене кращої.
Серед них є і рідні привиди,
Що колись були зникли із райдуги,
Ті кого я шукала за всесвітом,
Заглядала в калюжі свідомості.
Все життя я літала та падала.
За собою губила емоції.
Лише миті плекала у пам’яті
Аби бути їх полонянкою.
Ненавиджу прокидатись у темряві,
Бо за нею ховаються привиди.
Що говорять весь час як їм хочеться
І їдять живе світло від моїх ліхтарів.
