Я встаю о дев'ятій,
Дивлюся на годинник і повертаюся кілька разів.
Потім засинаю ще на година або три.
Іноді так здорово побути мною.
Адже я живу, немов кожен день — неділя.
Люди сміються з мене через це.
Вони вважають, що я нічого не доб'юся,
Живучи так, ніби кожен день — неділя.
Я не працюю,
Але це не моя вина, просто так склалося,
Що робота - це не для мене.
Деяким це складно зрозуміти,
Але я роблю те, що мені подобається -
Пишу вірш,
Про те, як це - жити, як я.
Може, мені варто змінитися?
Спробувати жити, ніби кожен день - субота?
Але мені і так добре,
Адже завтра інший день...
Я все одно живу, наче кожен день неділя.
це такий собі вірш про моє безтурботне життя, про насмішки людей, про їх не розуміння мого способу життя, але це було давненько... зараз нажаль буденність перемагає, сподіваюсь не надовго і я знову заживу бензтурботно...всього найкращого!!! дякую за візит)
Не хочу повторюватись та сказати щось, що вже десятки читачів сказали... я коли вперше цей вірш прочитав: по спині одразу побігли мурашки, я усміхнувся так, додав його в обране (1-ий в обраному)... і подумав: "І я, і я так живу!!!!"
Льорд відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую Вам...Бо я переймався, чи зрозуміють люди те, що я хотів донести
Сильно написано Дійсно, іноді здається, що час, мов пісок, висипається із наших рук: піщинка за піщинкою вислизає у вічність
Натхнення Вам у творчості: не втрачайте часу - творіть диво і красу!!!
Льорд відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, що читаєте і коментуєте, дуже приємно! ДОБРА ВАМ