22:25...
Ти десь спиш, а я роблю собі сумну папіросу
Вітер небо колише...Їде криша
Від того що ти там сама...
Сама? Я в історії цій два абзаци пустими залишу
Я у вітра попрошу
Щоби він їх не перелистав
І як в моїм натільнім хресті живе правосуддя
Ці невмілі рядки я забуду, якщо дорахую до ста
І нестримний азарт
Заповзти під надгробки голодного грудня
Я багато хотів - та я навіть не дорозказав
Як гарячі піски прилипають до мокрих підошвів
На прекрасні куски перетворим немиті миски
Не для нас ешафоти будують у центрі базарної площі
Не про нас в хрестоматіях пишуть
Наші душі згорять і не лишуть
За собою балади, романи, казки...
Ми простий симбіоз з чистих мрій і банальної похоті плоті
Добрий Бог веселився, мабудь
Коли нашу слюну міксанув
Ми відтоді безумно пливемо в цім коловороті
Тидесь спиш... Я погладжу весну проти шерсті і тоже засну...