Ось і ти на коліна став,
Нехай без обручки в футилярчику,
Лиш один лишився удар,
Але він вже не має значення...
Таргани в голові і в кишечнику,
Недають всім моїм "Я" спокою,
Мене багато, як для печива,
60 кг буду точною...
Я твоя,як ти кажеш "болячка",
Твій особистий сорт анальгіну,
Те минуле нічого не значить,
Але згадувати не покину...
Ти останній раз обіймеш,
Підеш в бар до "зеленого друга",
Стриптизерку за руку візьмеш,
І нап'єшся за день вже вдруге...
Приповзеш на колінах до мене,
Ледь дотягуючись до дзвінка,
Я закрию перед тобою двері,
"Ти гівно"-скажеш ти-"ось так"...
Так я згодна,не заперечую,
І казати можеш,що хочеш,
Я від інших вже чула ці речі,
Ти мене не здивуєш, все.Досить...
... дійсно здивований...і приємно .... в невеличкому вірші промайнув перед очима цілий фільм... такий наповнений... а головне, що так написано, що уява домальовує необхідне ... цікаві та сильні образи... гарна робота
Хестер відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
