Хто б говорив про зиму
Про її печаль
Коли є літо
і чути його аромат
дбайлива ласка сонця
і тепле радісне життя
і жита колосся
красується у вінках
чи заплетене в косах
неначе золото літа
хто б говорив про осінь і весну
про їх льодяні грозові дощі
коли є дощ тепла
під ним же гріється душа
хто б говорив про вигляд неба
в іншу менш яскраву пору
коли як не літом
про дивовижну голубину
безкраїх просторів
за якими спостерігаємо
ми з тобою
легенько прижмуривши очі
під босими ногами
відчуваємо тепло
рідної землі.
