Я хочу говорити про кохання,
про свіжість почуттів і про красу.
в словах завуальовувать страждання,
та зморена на поталан часу.
Пробач, той що в думках моїх єдиний.
не знаю, як рубіж цей перейти.
Чомусь рости не хочуть вдруге крила.
Ну що ж, до тебе пішки мушу йти.
Який до мене вийдеш ти удруге?
чи обігрієш ранену небогу мого кохання?
Чи зоставиш у дороги
у муках міряти стежки страждання?
Усі ми перед Богом: я і ти.
І щастя наше накріпко залежить
від того як молитимемось ми.
То Бога полюбити нам належить!
