Це не дощ, не вітер і не осінь –
Тихе плесо розполохано в душі.
Я від тебе не зрікаюся назовсім,
Не відгукуй, не дзвони і не пиши.
Ароматом незбагнених квітів
Наші переповнились світи,
Та до щастя вже не долетіти,
І до мрії навіть не дійти.
Хай усе лишається, як треба,
Як того бажаю я, а ти.
Лиш частинці сині твого неба
В світ дозволь мій тихо перейти.
Буде трохи боляче і лячно,
І незвично так до пустоти,
Та за пам'ять цю я буду вдячна,-
Зрозумій мене і відпусти.
Це не дощ, не вітер і не осінь –
Тихе плесо розполохано в душі.
Ця любов, лишила нас назовсім,
Не відгукуй, не дзвони їй, не пиши.
Надія Гуржій відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
В Л.Г. - починається нове життя Хто знає що то за любов була: від якої виростають крила? А чи золота клітка? Не потрібно сумувати Надійко
Приємно, що завітала