Душа моя нещасна
Покинула мене,
Бо зовсім і не знала,
Що тим знищила усе.
Вона літала вільно,
Без заздрісних очей
Дивилася на сонце,
Чекаючи ночей.
Душа хотіла щастя,
Надіялась на щось,
Поки не прийшов пастир,
І задуматись прийшлось.
Задуматись над тим,
Де щаслива буду я,
Коли прийде весняний дим,
Щоб забрати усе у небуття.
Разом із нею, ми змогли б усе,
Однак, вона летить від мене,
Тікає, вбиваючи усе,
Що так ми довго воскрешали.
C:\Documents and Settings\8\Мои документы\Т.А\Ната стихи- 2009-2010.doc