О шляк би трафив цю турецьку каву!
Навколо після неї –все не так.
В очах горить неспокою заграва,
скрізь —золото, смарагд, червоний мак.
Яскравий світ зухвало нахабніє,
немов дитя, бешкетне і пусте,
і задерикуватість моя змієм
повітряним строкатиться й росте.
Сновид довкола хочеться чіпати,
життя усіх поставити на «старт»,
зібрать, розцілувати, об’єднати,
струсити сміхом на невдалий жарт.
Сто бісиків клопочуться тобою,
як вправні самовіддані пажі,
і заростають буйною травою
обачності пристойні рубежі.
Все. Досить. За які такі дарунки
світ смаженими зернами пропах?
Час розірвати з кавою стосунки
І чай вживати. Бажано «декаф».
Вікторіє, - настрій після Вашого "прощання" -
До Максима Тарасівського: треба буде докладніше проаналізувати збудливу роль кофеїну і теоброміну в продукуванні гормонів римування
Вікторія Т. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Прощатись доведеться не один раз, так що, можливо, ще порадую...
З чаєм теж треба того, дивитися. При вживанні кави спочатку діє кофеїн (судини звужуються, тиск росте). Десь за півгодини починає діяти теобромін, що має зворотній ефект. У розчинній каві кофеіну нема взагалі - вона виробляється з ядра кавового зерна (а кофеїн ховається у зовнішній оболонці, яку при виробництві розчинного пійла забирають на видобуток кофеїну для фармацевтики). А от із чаєм все просто. Викликає лише кофеїнову стадію. Теобромну не містить. П.С. Хороший вірш.
Вікторія Т. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ну прямо наукова розвідка!
Завтра перечитаю -- зараз не можу до пуття вникнути після... гм...чергової порції
(думки розбігаються і хочеться сміятись без причини).
Дякую!